ТИМ, ХТО ПРОДОВЖУЄ НАМ ЖИТТЯ

НАШ ПРИСТРАСНИЙ (ТУТ БЕЗ ПЕРЕБІЛЬШЕНЬ) ШАНУВАЛЬНИК І ПО ­СТІЙНИЙ АВТОР СТРОЇНЧАНИН КОСТЯНТИН РУСНАК ВИРІШИВ У ЦІ ДНІ БЕЗПЕРЕРВНИХ СВЯТКУВАНЬ ПРИВІТАТИ ЧЕРЕЗ ГАЗЕТУ НОВОСЕЛИЦЬ­КИХ МЕДИКІВ. ДЯДЯ КОСТЯ, СХОЖЕ, НЕ ЗОВСІМ У КУРСІ ПЕРЕМІН, ЩО ВІДБУЛИСЬ В СТРУКТУРІ РАЙЛІКАРНІ, ТОМУ ПРИПУСКАЄТЬСЯ ДЕЯКИХ НЕТОЧНОСТЕЙ У НАЗВАХ ВІДДІЛЕНЬ, У ПОСАДАХ, ПОДАРУЄМО ЙОМУ ЦЕ. ЯКЩО ВТРУТИТИСЬ У ТЕКСТ КАРДИНАЛЬНО, ВІН ВТРАТИТЬ СВОЮ «РОДЗИНКУ», ТОМУ ОБІЙДЕМОСЬ «КОСМЕТИЧНИМИ» ПРАВКАМИ. СПО­ДІВАЄМОСЬ, ТІ, КОМУ АДРЕСОВАНІ ВІНШУВАННЯ, ВПІЗНАЮТЬ СЕБЕ.

– Ех, скинути б мені з десяток років, надягнув би я костюм Діда Мороза і пішов би вітати увесь медперсонал Новоселиччини зі святами, щоб рік був гарним для них. В руках тримав би не торбу з подарунками, а червону троянду – на знак любові і поваги.

Першим я привітав би колектив відділення, що розташоване найближче до сонця, – пологового. Пригадую, коли будували лікарню, всі колективи міста допомагали. Не знаю, хто вирішив, що поло­гове відділення має бути на четвертому поверсі, але це правильно – ті, хто щойно народився, ма­ють купатись у сонячних променях. Тут не почуєш багато слів – лише дитячий плач, котрий можуть заспокоїти ласкаві мамині руки і молочко. Нам, чоловікам, доступу туди немає. Але ми добре зна­ємо персонал відділення, яке, щоправда, очолює чоловік, Олексій Аузяк. Щастя і здоров’я усім вам. Хай лелеки частіше залітають до вас!

Не порушуючи тиші, спускаємось поверхом нижче і потрапляємо до дуже серйозного і відпо­відального відділення – реанімаційного. Знаю про нього не з чиїхось розповідей, свого часу вчився тут заново ходити, самостійно ложку брати в руки, тут зрозумів значення слова «кисень». Я вже пи­сав у газеті про компетентність підлеглих Юрія Мазурчака і знову повторюсь: тут працюють, наче бджілки. Ні, не бджілки, бо ті лише вдень трудять­ся, а в реанімації цілодобово. Зі святами, дорогі мої. Усіх благ земних зичу вам!

Далі – терапевтичне відділення, очолюване Мариною Калараш. Не реанімація, звичайно, але колективові відділення клопотів вистачає. І я не можу не подякувати їм за роботу. Гарного року. Поруч на поверсі – кардіологія (нині вже терапія №2, але наш дописувач в такі деталі не вникає – прим. ред.) І тут я свій «двигун» рихтував. Роз­кажу один випадок. В палаті шість ліжок. Прибу­ває новий пацієнт, якийсь він замкнутий, ні з ким не хоче розмовляти. Але ж аура тут така, колек­тив такий щирий, що за два дні стають усі, як одна сім’я. Пригощають одне одного, допомагають. Гар­ний колектив у Галини Марунчак. Дорога Ларисо Василівно, Людмило Іванівно, Василю Петровичу, дівчатка-сестрички, санітарки, лише найкращого вам у році, що настав. Любимо вас, пам’ятаємо все, що ви для нас зробили.

На другому поверсі не все так просто – хірур­гія і травматологія. Десятки років це була царина Дмитра Миколайовича і Дениса Порфировича та їх колег, тепер естафету прийняв Анатолій Раца. Немає, напевне, в районі людей, яким ці імена не були б знайомі, немає сім’ї, котрій не довелось би звернутись по допомогу. Дякую. Прошу вибачення у молодої зміни хірургів і травматологів, не знаю по іменах, але переконаний, що вони – гарні лікарі і їм допомагають професійні медсестри. Усіх від душі вітаю. Рятуйте наші життя.

Розпочав я дитячим плачем, дитячим сміхом завершу. Дитяче відділення, де господарює колек­тив Наталії Криган. Було б дуже добре, щоб діти не хворіли. Але ж так не буває. З лікарів добре знаю лише Тамару Калинівну, та увесь район її знає. І її, і колег – зі святами! Повертайте здоров’я малюкам – вони наше майбутнє!

Ніби на іншій планеті, за парканчиком – інфек­ційне відділення, яким завідує Дора Мельничук, доки Петро Барус захищає нашу рідну землю на Сході. Не таке вже й небезпечне воно, те відді­лення, але краще від нього подалі. А тим, хто там працює, – здоров’я і добра. Хай сповна збувають­ся мрії.

З армійських часів пам’ятаю приказку про те, що ближче до кухні – то є добре. От у кого відпо­відальна робота – щоб і смачно, і дієтично, і тричі на день. Дякую вам, кухарочки. Щасливого життя у новому році. І – кожній по троянді.

Завершую свій вітальний похід до лікарні у коридорах поліклініки, якою завідує Лідія Ротар. Щастя, сімейного благополуччя!. Не можу оминути своїми вітаннями і адміністрацію лікарні – Валерія Калараша, Василя Сухораба, Аллу Олентир.

І вже точно нікуди нам без сімейної медицини, якою керує В’ячеслав Бежан. День за вікном чи ніч – завжди розраховуємо на вашу допомогу. Будьте нам здорові, хай здійснюються ваші плани.

Зазвичай ми бажаємо, щоб рік був без клопо­тів і турбот. Хотів би і людям у білих халатах цього побажати, але знаю, що вистачить їм і клопотів, і турбот. Така вже у них доля – аби ми були здорові. Вдячний їм за все.

Костянтин РУСНАК,

с.Строїнці