О, яке багатство Софії Рошки

 

«Люди не вірять, що ти написала ці рядки? Тоді це – найвища оцінка, тоді ти написала добре і маєш писати далі...» Так свого часу Софії Рошці сказав класик молдавської літератури Грігорє Вієру. Софія Олексіївна при зустрічі дала відомому поетові почитати свої вірші, вони йому сподобались і він, якщо можна так сказати, благословив її на творчість. Мабуть, рука Вієру була легкою, а побажання щирі. Усе багатство своєї душі вилила народна поетеса на папір! А нещодавно наважилася зібрати свої твори у збірку, яку назвала просто і символічно «О, яке багатство!» Презентація книги відбулась минулої п’ятниці в Новоселиці. На заході побувала і наш кореспондент.

Наше життя часом дуже бідне й одноманітне, кожен день повторюється, бо робимо одні і ті ж речі. В рутині життя ми стаємо бідніші духовно. Але є рятівне коло – книга, яка допомагає нам прожити ще одне життя. Кажуть: у людини стільки життів, скільки книг вона прочитала. І це правда.

Читаючи ці мудрі слова, мимоволі згадую знаменитість нашого села Маршинці – Софію Рошку, яка минулої п’ятниці презентувала читачам свою першу книгу поезій –  «О, яке багатство»… Це – перша книга, яку пані Софія видала, щоб подарувати своїм шанувальникам ще одне життя. А що ця книга означає для самої авторки?

– Це спокій для душі, це моє натхнення. Мої переживання. Мій біль, мої страждання… А сьогодні, в цей прекрасний день, коли я дійшла до кінця тунелю, – це мій найцінніший скарб, моє багатство, – прокоментувала подію Софія Рошка.

Ще й яке багатство! Хтось перед початком презентації прошепотів пані Софії: «Сьогодні ти побачиш справжніх своїх друзів». І справді, на урочисту презентацію книги завітало чимало поважних гостей, друзів, колег, рідних людей, і не зовсім, які принесли авторці книги найщиріші побажання і квіти подяки – за рядки, «взяті з нашого життя», за те, про що ми іноді не сміємо казати, за теплі слова про маму, за слова підтримки для солдат-героїв. А ще – за освідчення в коханні, за любов до нашої Буковини. І за сміливість написати книгу. «Я сьогодні тільки зрозумів, що з усіх нас, одинадцятьох братів і сестер. Софія – найсміливіша», – сказав брат пані Софії Алчіп Рошка.

Не повірите, але на цей крок її наштовхнув видатний письменник з Республіки Молдова Грігоре Вієру. «Люди не вірять, що ти написала ці рядки? Тоді це – найвища оцінка, тоді ти написала добре і маєш писати далі», – такими були напутні слова великого поета, коли він благословляв її на нелегкий шлях творчості.

Софія Рошка є народною поетесою, яка пише «просто для простих людей». Може колись вона дійде до професійності, але сьогодні прагне достукатись своїми словами до людських сердець. Вона хоче розкрити наше життя з іншої точки зору – краще сказати душею. Ще з дитинства любила писати, особливо про природу. Подобалось і співати. І ось ці дві сестри – поезія і пісня крокують з нею по життю. Дарують їй натхнення, а вона творить, творить, творить…

«Гріх тобі, якщо не будеш писати» – такого роду благословення отримала пані Софія від священства і тоді вирішила написати про своє багатство. А багатство у неї велике – одинадцятеро сестер і братів, сім’я, талановиті онуки, творчі колеги, вірні  друзі. І це ще не все багатство поетеси. Дізнатись про нього авторка запрошує, прочитавши її книгу «О, яке багатство».

Слова вдячності і вітання Софії Рошці – за  її палке бажання творити, писати і співати висловили поважні гості з Чернівців – консул Генерального Консульства Румунії в Чернівцях Едмонд Нягоє, голови румунських товариств Василь Бику та Василь Терицану. Особливим гостем свята була Лілія Говорнян, методист Інституту післядипломної  педагогічної освіти, яка допомогла пані Софії у виданні книги. Пані Говорнян сама є авторкою книг і підручників, тому її підтримка виявилась дуже доречною. Привітавши пані Софію, вона розповіла гостям, як створювалась книга «О, яке багатство» і підкреслила, що саме тоді людина зреалізована, коли досягла ступеня, де починає дарувати людям свій талант. 

На презентацію книги завітали і очільники влади району і міста: голова райдержадміністрації Євгенія Бойко із своєю заступницею Каріною Поп, мер Новоселиці Марія Нікорич. Пані Бойко сказала, що підтримує творчість Софії Рошки та її ініціативу зберегти культуру села Маршинці, свого народу – співом, поезією і вишиванням народних костюмів. Слова вітання  висловила і Марія Нікорич та в.о. начальника відділу культури, національностей і релігій РДА Анжела Нікітіна, яка підкреслила, що практично жодне дійство в районному будинку культури не проходить без участі Софії Рошки. Навіть, якщо пані Софія не заспіває, навіть якщо вона не декламуватиме вірші, то прийде з виставкою народних костюмів, або допоможе комусь з учасників вибрати гарний народний костюм з власної колекції.

Найщиріші вітання своїй односельчанці висловив Маршинецький сільський голова Георгій Нікітович. Подякувавши пані Софії за активну участь у розвитку культури рідних Маршинців, він нагородив винуватицю свята грамотою сільської ради та символічними подарунками від імені сільської громади.

Рідна школа пані Софії не могла залишитись осторонь цього знакового моменту в житті односельчанки, з вітальним словом звернулась вчителька румунської мови та літератури Марія Ворнік. 

Серед гостей були і голова Товариства молдавської культури Буковини Юрій Стаднічук, видатний буковинський письменник Василь Васкан, керівник підприємства АПОП «Золотий Колос» Степан Глігор, заступник директора з виховної роботи ЗОШ №3 Раїса Гульпе, Олександр Злей, голова спілки ветеранів-«афганців» села Маршинці.

Але свято не обмежилось вітаннями. Того дня лунали і пісні,  і вірші, і всі вони – з репертуару та  книги Софії Рошки. «Це мій найцінніший подарунок, коли артисти-аматори співають мої пісні або читають мої вірші», – зізналась Софія Рошка. Проте не тільки на Буковині знана її творчість. Як запевнив директор Буковинського Центру мистецтв та румунської культури Юрій Левчик, в останні роки про пані Софію знають далеко за межами України, в сусідніх Румунії та Молдові. В  складі етнофольклорної групи «Церенкуца» як буковинську господиню, котра готує неперевершені страви,  як співачку, як народну поетесу, її чекають на різних фестивалях в Румунії.

Можна сказати, що четверту частину книги ми прочитали на презентації:  Наталія Андрієш, Аліна Маєруца, Тетяна Унгурян, Емілія Нікорич, Олена Петрюк прочитали зворушливі вірші з представленої книги, заспівали пісні Софії Рошки. Були і моменти, які не обійшлись без сліз… Вірш, що не залишає ніколи слухачів без сліз, – «Термінова телеграма», в якому авторка закликає нас не чекати термінової телеграми, а відвідати ще при житті наших дорогих матусь.

Після всього сказаного авторка книги з поклоном промовила гостям своє «дякую». Зізналась, що не очікувала такого свята. Неочікуваною була і присутність її нанашки, якій особливо подякувала за підтримку:

– Перш за все, хочу подякувати, що ви сьогодні були зі мною. Підтримали мене у цей важливий день мого життя. А все решта, що я хочу сказати вам, і що я відчуваю, прочитайте в моїй книзі «О, яке багатство», – сказала Софія Рошка.

І знову були сльози, особливо на обличчях жінок, тому що пані Софія заспівала про те, що для неї найцінніше на цій землі, – про сина та доньку. Доньці Ірині вона подякувала ще й за фінансову підтримку, яка не менш важлива. А син Дмитро, який працює за кордоном, надіслав матері гарний букет весняних квітів. Музичні подарунки для своєї бабусі приготувала і талановита онучка – Анастасія Хорошенюк. І, звичайно, колектив, який є часткою життя Софії Рошки, – «Церенкуца». Від імені колективу Аурелія Бордіян привітала колегу з виданням книги, Марія Штефанеса написала вірша-посвяту винуватиці свята. І всім колективом заспівали пісні з репертуару «Церенкуци» та одну, особливу, написану тільки для Софії.

...Під завісу презентації святкова зала наповнилась ароматами квітів, а в черзі, щоб привітати авторку, стояли численні гості.

Світлана Урсу,

фото Алли МАЗУР