Як економлять на опаленні у багатих країнах

31.03.2015 00:53
Так, у будинках і квартирах Великої Британії встановлені бойлери – індивідуальні газові колонки, які нагрівають воду і батареї. Завдяки функції програмування ця система опалення працює декілька годин на добу – вранці, коли британці йдуть на роботу, та ввечорі, коли повертаються до своїх осель. Як правило, жителі Туманного Альбіону не опалюють спальні – вночі від холоду їх рятує піжама і тепла ковдра, а також ванни і туалети, де взимку температура не перевищує 10 градусів. З свого боку британські фізіологи запевняють, що нижній поріг комфорту – це 18 градусів, температура вище 21 градуса – це вже дискомфорт, а вище 24 градусів – підвищення ризику серцевих нападів. Примітно, що понад п’ять мільйонів будинків Королівства підтримують нормальну температуру – від 16 до 18 градусів. Деякі британці, керуючись однією з порад, яку дають компанії-постачальники електрики та газу, заводять «теплого» котика, інші – ходять відігріватись до теплих і затишних бібліотек, де є безкоштовний Інтернет.

В свою чергу, приватні будинки Німеччини мають котельні, а багатоквартирні – окреме газове обладнання, яке гріє воду для батарей. На останніх стоять вентилі з термостатами, які дозволяють регулювати температуру у приміщенні. Згідно з рекомендаціями, у вітальні, де сім’я проводить багато часу, необхідно підтримувати 20 градусів тепла, у ванній – до 22 градусів, у спальних кімнатах – 16-18 градусів, а у туалетах і коморах – 14-16 градусів. Німцям, які не мають маленьких дітей, радять споживати менше тепла: зменшення температури в приміщеннях на 1 градус дозволяє економити до 6% теплової енергії. Заощадливі жителі Німеччини вночі користуються електричними простирадлами – грілкою на все тіло, яка вмикається і вимикається автоматично. Для обігріву приватних будинків використовують здебільшого дрова, пелети з відходів деревообробки, теплові насоси і сонячні батареї. Домовласникам, які перейшли на екологічні види палива, держава за різними програмами компенсує до 15% витрат на придбання та установку нового обладнання.

Нещодавно в Німеччині набув чинності закон, який змушує новобудови, що здаються в експлуатацію, частину необхідної їм енергії отримувати з поновлюваних джерел.

У Франції використовується загальнобудинкове опалення – централізоване опалення в окремо взятому багатоквартирному будинку та індивідуальне опалення. В першому випадку тепло вмикає управління будівлі – у квартирі для цього немає обладнання, у другому – температура води регулюється завдяки розміщеному у кухні, ванні або туалеті апарату, до якого підключені батареї. Французи надають перевагу електричним нагрівачам, які, на відміну від газових, не вимагають регулярних та дорогих перевірок і обслуговування. Країна має два тарифи на електрику: повний – з 7.00 до 23.00 і пільговий (у півтора рази менший) – з 23.00 до 7.00. Французи, які проводять теплоізоляцію житла, – старого або ж тільки що відбудованого, встановлюють енергозберігаюче обладнання – сонячні батареї, газові або електричні нагрівачі з підвищеною енерговіддачею, мають право вписати витрати у податкову декларацію та знизити прибутковий податок. Згідно з законом, близько 25-50% від вартості утеплювальних робіт зараховується кожному платнику податку зі знаком «мінус».

У будинках Фінляндії все частіше встановлюють теплонасос і використовують енергію землі, температура якої на глибині 200 метрів може сягати 10 градусів. Фінські скелі, які схожі на гігантські радіатори, накопичують тепло влітку, а взимку його віддають. За оцінками експертів, теплонасос, як правило, окуповується за 5-7 років і дозволяє економити від 30% і вище електроенергії. Власники невеликих будинків – не більше 120 метрів житлової площі – використовують кондиціонер, холодна частина якого знаходиться на вулиці, а нагрівальна система з спеціальною речовиною, що циркулює, – в приміщенні. Пристрій ефективно працює при морозах до мінус 25, коли, витративши на роботу 1 кВт електроенергії, тепловий насос виробляє до 2 і навіть 5 кВт тепла. Така система опалення, для якої не треба бурити землю і встановлювати дороге обладнання, обійдеться у 2-3 тис. євро.

У Японії система центрального опалення діє тільки у найхолоднішій частині країни – префектурі Хоккайдо. Решта японських будинків обігрівається за допомогою електричних кондиціонерів (зима/літо) та електричних, масляних, гасових або газових обігрівачів. Вдень японці гріються біля електричних килимів, температура яких регулююється. Такий виріб можна вмикати у певному місці, наприклад, там де сидить людина. У кожному японському домі є стіл з встановленим під кришкою нагрівальним елементом – так званий «котацу», біля якого традиційно збирається родина не тільки для вечері, а й для спілкування, настільних ігор, перегляду телевізора. До слова, у японських школах, які не опалюються, працюють точки локального обігріву, де діти можуть погріти руки на перерві. Очевидно, заможні країни не можуть собі дозволити марнотратства енергоресурсів, в якому Україна живе вже не одне десятиліття.

ecotown.com.ua

Назад