ВЕЧІР ЗУСТРІЧІ І... ЮВІЛЕЙНИЙ ТОРТ

05.02.2018 10:35

Знову перша лютнева субота, в зимовій тиші ясніють вікна школи, лебединою піснею звучить шкільний дзвінок, а це означає, що в Подвірненській школі – довгоочікуваний незабутній вечір, вечір коли школа гостинно приймає в обійми своїх дітей, дітей, які ніколи не забувають про рідну альма матір, линуть сюди, як пташенята до гнізда, хоч на один-єдиний день, щоб пригадати шкільні роки, дитинство.

Школо. Кожного ранку, мов крихітні гомінливі струмочки, зливаючись у єдиний бурхливий потік, прямують до тебе діти. І так багато років… Обличчя… Обличчя… Але ти, школо, пам’ятаєш усіх.

І ми щиро раді тому, що минулої суботи знову зібрались ті, чиї дзвінкі голоси рік або  10 чи 50 років тому наповнювали школу життям. Знову зібралась наша велика шкільна сім’я.  Цьогорічний вечір зустрічі з випускниками був особливим – нашій школі виповнюється п’ятдесят років. Золотий ювілей!

50 років для школи – це певний рубіж, висока сходинка, на яку необхідно було піднятися. І ми це зробили.

50 років – це близько 600000 уроків, 106000 шкільних дзвінків. За 50 років в школі працювали вісім директорів; п’ять поколінь вчителів. З нагоди ювілею школи на святковому вечорі зустрічі шкільних друзів розпочато Книгу Пошани Подвірненської школи. Золотими літерами вписані імена директорів, вчителів, перших учнів-золотих медалістів, техпрацівників.

50-річний ювілей – не звичайний ювілей, а ювілей домівки поколінь. Одні навчали, інші навчались. Школа – це не тільки стіни, насамперед, це – дух, пам’ять, традиції, наступність поколінь. Це ті педагоги, хто щодня переступає поріг, сіючи зерна доброго, розумного, вічного, й ті, кого вже немає сьогодні, але завжди живуть вони в пам’яті учнів та колег, і вчителі-пенсіонери, для яких найвища нагорода в житті – успіхи колишніх вихованців, їхні щирі слова подяки. Це учителі-ветерани праці, які нині перебувають на заслуженому відпочинку. Праця кожного з них – це золоті сторінки історії школи.

Зі стін нашої школи вийшли сотні талановитих випускників і понесли у світ зерна любові до всього рідного, вони добрими справами прославляють школу й село на теренах країни й зарубіжжя. І ми пишаємось усіма тими, хто черпав знання у нашому храмі науки і, вийшовши із затишних кабінетів, зберігає юнацький запал у своїх серцях, хто невтомною працею й інтелектуальним потенціалом стверджує велич нашої держави, хто пише живі сторінки нашої школи!

Той суботній вечір переніс всіх нас у минуле, аби наші гості могли почуватись щасливими дітьми, школярами – як тоді, у дитинстві, коли весь світ переливався кольорами веселки, пробуджуючи у кожному серці надії та сподівання. Безперечно, у таку мить у кожного в серці щемить спогад про юність, перше кохання. Як же трепетно вони переживали ваші перші успіхи і невдачі у навчанні. Всякого було, та йшли роки. Кожен день приносив нове пізнання світу, нову радість, а згодом і мить прощання зі школою.

Але минулої суботи, переступивши поріг школи, вони знову прийшли додому, до чогось рідного і свого. В ошатній шкільній  залі голубими птахами злітали задушевні і щирі слова, струшуючи спокій і пробуджуючи мерехтіння спогадів, що бентежать думку, чарують душу, навіюють згадку про прожиті роки.

Прогулюючись того вечора коридорами школи, наші випускники говорили, що тут все, як було колись, та водночас все змінилось. Наша школа живе. І сьогодні, як ніколи, ми бажаємо створити місток між поколіннями, передаючи у спадок найкращі миттєвості шкільного життя. Цьогоріч у нашій  школі навчається 181 учень, працює 31 педагог та 17 працівників допоміжного сектору. Ми щороку всі разом відправляємось у захоплюючу подорож до Країни знань. У шкільному житті, як на морі, буває все. Та ми з гідністю долаємо всі труднощі і перешкоди, досягаємо нових вершин та звершень. Наші будні, уроки й свята – це олімпіади й конкурси, це вечори й екскурсії, це мандрівки, це зустрічі з ветеранами війни і праці... багатогранний світ наших учнів. Щороку вони стають переможцями конкурсів, спортивних змагань та предметних олімпіад. У кожній нашій дитині світить сонце, вони всі – талановиті, ерудовані, демократичні й розкуті. Це діти ХХІ-го сторіччя.

Одне тільки тут залишилося таким, як і майже 50 років тому: великий, дружний, працьовитий і творчо мислячий колектив учителів, батьків і учнів. Це – сім’я, у якої і радощі, і невдачі – навпіл. Це колектив-шукач, який прагне до всього нового, прогресивного. Це Першій дзвінок і останній – ось велика радість, що об’єднує нас усіх. Як і майже півстоліття тому, весело підморгують дітям і дорослим білокорі красуні-берези і співають навесні свою задумливу пісню білим цвітом радують каштани. Але на цьому наша серйозна казка не закінчується Бо наша школа, – це країна, яку називають землею дитинства – це острівець, де розпускаються квіти юності. Вона не підвладна вікові. І жити вона буде доти, доки у її стінах звучить дитячий сміх, а на поріг ступають дитячі ніжки.

Напередодні свята учні школи підготували листи-звернення до прийдешніх поколінь, де описали нинішнє шкільне життя та поділились мріями стосовно майбутнього рідної школи. Листи були зачитані на загальношкільній святковій лінійці та складені в умовну « капсулу часу», яку згодом вмістили в стіну школи. Нині на стіні школи є табличка, яка повідомляє про наявність капсули та дозвіл відкрити її через 25 років на святкуванні 75-річчя дня народження рідної школи.

Ювілейний вечір видався напрочуд теплим – від спогадів тих, хто в школі навчався і хто їх навчав, від тих дивовижних почуттів, як народжуються лише в шкільних стінах, від того, що ми всі знову разом, як би нас не розкидало життя. Особливим того вечора був і виступ керівника виконавчої влади району Євгенії Бойко, яка є випускницею і гордістю нашої школи. В її словах була і вдячність, і дочірня, і разом з тим – материнська любов. Любов’ю були пронизані виступи всіх – і вчителів, і випускників, і сьогоднішніх учнів.

Отож, рідна школо, нехай тече голубим безмежжям щастя твоїх вихованців, хай врожайною буде твоя педагогічна нива, хай високо в небі, обнявшись із сонцем, пливе веселкою доля твоєї великої, дружної сім’ї. Повертайтесь до рідної школи, повертайтеся в будь-який час. Вона вас не забуде ніколи. Двері завжди відкриє для вас!

 

Руслана ДОВБУШ,

директор Подвірненської ЗОШ

Назад