СЬОГОДНІ – ДЕНЬ СІЛЬСЬКОЇ ЖІНКИ

15.10.2018 11:37
«Враховуючи роль сільських жінок та їх безцінний внесок у прискорення розвитку всієї економічної галузі і зокрема сільського господарства, забезпечення і підвищення продовольчої безпеки і благополуччя сільських регіонів, на 76-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН, яке, за даними проекту DilovaMova.com, відбулося 18-го грудня 2007-го року, було прийнято рішення офіційно оголосити 15-те жовтня Міжнародним днем сільських жінок і відзначати його щорічно, починаючи з 2008-го року». Найчастіше на їхні плечі лягають не тільки турботи про сім’ю і виховання підростаючого покоління, а й турботи по дому, господарству, робота і безліч інших турбот, про які навіть і не підозрюють ті, хто проживає в містах, де за великим рахунком «все під рукою». 
Але, погодьтесь, читачу, попри все це сучасній сільській жінці вдається залишатись не менш елегантною, чарівною і успішною панянкою. Хоча одній лише їй і Господу Богу відомо, чого це вартує. Втім, наші героїні не скаржаться:
 
Лілія ЄРЕМЕЙКО,
Щербинці
– Якщо я скажу, що бути сільською жінкою – був мій вибір і моє бажання, це буде неправдою. У село ми приїхали з Москви 29 років тому, бо дуже хворою була чоловікова мама. Я ж була категорично проти повертатися сюди назавжди, на той час столиця мене приваблювала більше… Потім була можливість залишитися у Португалії, чоловік мав перспективу працювати там лікарем, але вже захворіла моя мама… Певно, все-таки доля твориться на небесах, і я – одна з восьми мільйонів жінок України, які живуть у селі.
Як воно? Мені подобається,  а може звикла… Може гени беруть своє, але я люблю вставати раніше Бога (як казала моя бабуся) і сапати город під голосистий спів пташок, милуватися чистим від бур’янів городом, за будь-якої погоди пити вранці каву на вулиці та починати день з ходіння босоніж по росяній траві, снігу. Життя в селі «розширило мій світогляд», цілими вечорами вичитуємо з чоловіком (лікарем) про різні сорти овочів, вчимося агрономічним хитрощам… Я обожнюю квіти, їх має бути багато – в горшках, на клумбах, в пеньках, навіть на грядках… Я люблю сільських людей – простих, добрих, дуже працьовитих, привітних. Я звикла до хати заходити тільки після заходу сонця, часто  дуже зморена, але відчуття «яка я нещасна!» немає ніколи.  Я завжди підбадьорюю себе думкою, що мамі за мене не соромно, і ловлю себе на думці, що маю зробити так, як було у мами…Вона, покійна, завжди хотіла, щоб я жила у місті, казала: «в селі не витримаєш» А я витримала. Живу. Разом з татом і чоловіком доглядаю, крім нашого, господарства бабусі, бабусиної сестри. І дякую Богові за поміч, бо, як вчили мене мої рідні, без Його Благословення не починаю ні день, ні роботу… Довіряючи Його святій волі, я там – де мені належить… І мене не ображає цей статус. І я навіть зраділа, що в календарі є таке свято! І я вітаю з ним всіх жінок сільської місцевості, серед яких і мої колеги-освітянки! Щоб і в хаті, і на подвір’ї, і в городі, і в родині, і на роботі, щоб і ззовні і в душі... панували лад і краса,  в радість були літо і зима…
 
Топорівчанка
Юлія ЛОТОЦЬКА, 
як вона сама каже, наполовину містянка-наполовину селянка: 
– Можливо формулювання «сільська жінка» і не дуже приємне, чесно кажучи. Але що є, те є. Ми живемо тут вже з 1991 року, і я дуже люблю своє село.
Якщо раніше село асоціювалось з якимись складними умовами проживання, побуту, то зараз в селі умови набагато кращі, ніж в містах! Тому зовсім не складно бути сільською жінкою. Ну, тут ще є грядки (сміється). Але хіба це проблема?
 
Інга БУРДУЖУК,
Строїнці
– Соромитись того, що я сільська жінка, чи того, що ООН виокремило для нас спеціальне свято? Нi!!! Це для мене комплiмент! І – гарний поривід посвяткувати. Я обожнюю життя в селi!!! Це свято гiдневiдзначення!!!
Як на мене, сільській жінці легко не було нiколи. Так, зараз побутові умови в сільській хаті нічим не поступаються, але, крім цього, вона має безліч клопотів, про які міська жінка навіть не здогадується. Зате сiльськажiнканiде й нiколи не пропаде... Навпаки!!! Вона вища – бо виживе в мiстi... А мiська в селi пропаде…
Я вважаю, що саме сiльськажiнкавмiє по-справжньому цiнувати працю рук людських та свiт навколо... Сiльськажiнка не соромиться перев'язати голову хусткою, взути галошi та взяти сапу в руки!!! Вона не боïться роботи, і тому сильна, бо отримує силу землi, силу сонця, силу свiту навколо себе. Через працю... Я щаслива, що живу в селi!!! Що можу собi дозволити прийтись босонiж по ранковiйросi... Що можу вийти з хати, сiстипiд дерево, посаджене ще моïмдiдусем, та впорядкувати думки, заспокоïти душу, надихнути серце... I нiякiновiтехнологiï чи сучаснi блага цивiлiзацiï не здатнiзамiнити живе спiлкування з природою.
Назад